Візитівка



1<div style="width:569px"> <strong style="display:block;margin:12px 0 4px"><a href="http://www.myshared.ru/slide/1365912/" title="ПОРТФОЛІО Коваль Тетяни Василівни Голови методичної комісії харчової промисловості викладача спецпредметів Державний професійно – технічній навчальний." target="_blank">ПОРТФОЛІО Коваль Тетяни Василівни Голови методичної комісії харчової промисловості викладача спецпредметів Державний професійно – технічній навчальний.</a></strong><iframe src="http://player.myshared.ru/72/1365912/" width="569" height="476" frameborder="0" marginwidth="0" marginheight="0" scrolling="no" style="border:1px solid #CCC;border-width:1px 1px 0" allowfullscreen></iframe></div>


2
КРЕДО: Викладач не той, хто вчить, а той, у кого вчаться!

Вчитель, викладач, педагог… Скільки синонімів одного слова.  Викладач… Це посада чи покликання? Яким має бути сьогодні викладач?           
Викладач – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Викладач – лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Викладач – будівельник. Він будує людські долі.  У той же час, викладач – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили викладач, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю…                                       
Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці. Стати викладачем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Так. Про це я мріяла з самого дитинства. Як це було давно, а здається, що вчора. Пам’ятаю своє перше заняття. З яким хвилюванням і трепетною радістю готувалася я до нього. Пам'ятаю обличчя своїх перших студентів. Спочатку було багато невдач і розчарувань. Мої бажання і прагнення часто не збігалися з результатами моїх педагогічних зусиль. Молодий викладач, молодий спеціаліст. Але йшов час. І  я разом зі своїми учнями вчилася, експериментувала, удосконалювалася.       
Змінювалися умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишилося головне призначення викладача – навчити Людину бути Людиною.  А в чому ж сенс моєї роботи, такої улюбленої і такої важкої? Напевне, в тому, щоб навчити учнів бути справжніми фахівцями з обраної ними професії «Кухар», «Кухар - кондитер», «Контролер - касир». Дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити добувати їх. Тому багато часу приділяю тому, щоб навчити учнів самостійно мислити, знаходити потрібну інформацію та вірно користуватися нею, тобто вчу їх ВЧИТИСЯ.                  
Кожне моє заняття – це маленький спектакль, це заняття людяності, етичності, моральності, пізнання себе, світу в ньому, заняття всебічного розвитку особистості учня. Я вірю, що мої найкращі заняття ще попереду. І продовжувати їх буде саме життя.                                                                   

Як відомо: навчальний заклад був і буде в житті кожного. Для учнів - це набуття знань, а для викладача - книга життя, читаючи яку, сторінку за сторінкою, набираєшся безцінного досвіду. І важливо, щоб цей досвід Викладача із маленької "зернинки", яку він вкладає в кожного свого учня, проріс урожайним "колоссям" на життєвій ниві його вихованців.

Комментариев нет:

Отправить комментарий